Мотоблок Forte HSD1G-105G - надійний та невибагливий помічник в господарстві

Загальний вигляд мотоблоку. Фрези підготовлені для заміни коліс. Й ще, - загальна ширина захвату - 105 см, але її можна регулювати. Фрези розбірні, фактично кожна десь у співвідношенні 2:1.

Вид мотоблоку з переду: бачимо таку цікавинку, як можливість транспортного кріплення фрез на частині конструкції з опорною лапкою.

Сюди ж, за потреби, можна навішувати обтяжувачі для роботи з важкими ґрунтами фрезами чи плугом. Й не обов'язково це має бути заводським, врешті будь-що що не порушую баланс агрегату. Скажу, що таким обтяжувачам був навіть малий посадкою зверху, йому було дуже цікаво. Але роби такого, звісно, не варто. Це все ж не кінь.

Стартер в цьому мотоблоці ручний, але безвідмовний (тьху-тьху-тьху). Але... за років зо два мусив його перебирати, - не повертав мотузку до кінця та підклинював. З'ясувалося, що виною була заводська змазка пружини, яка з пилюкою загусла ледь не на смолу. Справа в тому, що за стартером конструктивно йде крильчатка вентилятора охолодження, тож пил й тягне. Тож, після роботи, якщо є можливість продути компресором тут та й по колу двигуна лишнім не буде. Або хоча щіткою, для заспокоєння совісті.

Зліва зверху повітряний фільтр з оливною ванною, нижче (біло-сіра) - повітряна заслонка, а ще нижче - чорна, паливний краник. Пложення крайнє вправо (з цього кута зору) для обох, - відкриті повністю. Наразі на фото обидва закриті. Це ж положення й для зберігання. Випалювати бензин, як рекомендують для мотокос та бензопил перед зберіганням, не обов'язково. Двигун все-таки 4-х тактний.

Мотоблок готовий для пуску. Паливний план відкритий, повітряна заслонка закрита. Далі за "шморгалку" легенько до початку зусилля, а далі сильно й різко. Як правило заводиться з першого разу. Ви не уявляєте мого шоку першого пуску після купівлі (бо перед тим мав не дуже гарний досвід мотокоси та бензопилки), - завівся з першого разу, з рівномірною роботою! Після легкого прогріву, повітряну заслонку відкриваємо зовсім. На гарячому мотоблоці можна заводити й без закриття заслонки. Але стигне досить швидко, особливо в холодну пору, тож закрити-завести-заразу відкрити не зашкодить, а збереже нерви та подовжить життя мотузці шморгалки.

Вид правого (по ходу) боку. Сюди ж виходить глушник. Маю сказати, що вихлоп на диво чистий. Але заводячи, стоїш з цього боку, тож збагачений вихлоп йде на тебе. Ну й зрозуміло, що при цьому одежа має бути робочою. Також з цього ракурсу видно важіль коробки передач: вперед 1 передача (більш жвава), назад 2-га (в основному всі операції здійснюю на ній, економніша витрата пального та легше на руки).

Колеса. Гума з тракторним протектором. Брав свідомо 10", бо були на вибір й 8". Й не прогадав.
Враховуючи що мотоблок був в транспортній заводській коробці, без передпродажної підкотовки, колеса довелося збирати, оскільки диски з 2 половинок, метизи ВСІ!!!! Й ДО ВСЬОГО!!! були навіть із запасом!!! Й всі можливі ключі під них! Ще й непоганої якості!
Гуму з камерою при цьому потрібно розмістити між дисками, а потім скручувати. При халепі з діркою в колесі мусимо розбирати колесо.

Ще один вид зкрутки диску. Цікавий момент - гума під тиском 3.3 атмосфери. Тракторна. Один раз це "прозівав", й отримав зрізаний сосок камери, яка, як з'ясувалося, не дешева.
Перепрошую за собачу лапу в кадрі, - мотоблок це його слабість, особливо заведений й у русі.

Розташування важеля перемикача коробки. За потреби, можна легко демонтувати, наприклад для транспортування легковим автомобілем, що неодноразово робив. І так, - підставку з кутника з транспортної коробки-упаковки не викидайте й не ріжте кутник (навіть якщо вкрай треба!). Він вам стане дуже при нагоді при такому транспортуванні, коли потрібно із-за габаритів знімати колеса. Роблю при перевезені легковиком комбі саме так! Правда важкувато вантажити/розвантажувати, - все ж добрих 100 кг (а за биркою ще більше)

Рама (чорна знизу), точка кріплення двигуна з коробкою та передачі трансмісії до коробки знизу. Дуже висока ремонтопридатність! Хоча, сподіваюся, на практиці з цим не скоро познайомлюся.
А ще з цієї сторони горловинка зливу відпрацьованого мастила (сірий корок під захват пальців під захисною сорочкою циліндра зліва внизу)

Вид зверху. Зверніть увагу на кількість наклейок з інструкціями та попередженнями. За 7 років експлуатації жодна не відклеїлася! От вам й "Китай"! Ручки керування можна регулювати в горизонтальній та вертикальній площинах, для максимальної зручності або, наприклад, щоб йти збоку й не затоптувати оброблене (жодного разу саме таким не користувався на практиці, хоча й пробував).

Вид із заду. Є вал відбору потужності (закритий захисною чашкою на гвинтах). Знарядь під нього не маю, тож жодного разу й не відкручував.

Дуже важливий робочий орган для:
- як опора при перевзуванні колеса/фрези;
- а якщо серйозно, - це регулятор глибини занурення фрез при обробці ґрунту (оранці, саме так, фрезами, й ну його, той плуг).
Не полінуйтеся на не знайомому (та й на знайомому, зволоження то різне може бути!) ґрунті погратися з рівнем глибини. Це буде запорукою якості обробітку.

Кріплення осі коліс в трансмісії. Зрозуміло, диференціалу немає. Трохи погано те, що на болти захисних чашок накручується все, що потрапить. Але не критично. За одно можна побачити як шпілнтується колесо. Кумедно, - за стільки років жодного разу не губив шплінт з осі у роботі, а просто так - губили!

Ось, це чудо інженерної думки кріплення.

Моє робоче місце. А на фото прикольно виглядає. Але це не іграшка. Він хоч й "середній", але 100 кг та 7 конячок не тільки гарно зроблять роботу, а й потребують вашої сили. Тож після дня роботи спатимете міцно!

Під праву руку "газ", на "тріщотці" для фіксації положення. Проблем з цим не має. Трос жодного разу не регулював, хоча й перевіряв, лише підтискав кріплення. Вібрація все ж...

Під праву ж руку... так, задній хід. Собачка на руків'ї не дає ввімкнути випадково. Зверніть увагу на шплінтування вісей вмикача, - зразу загніть вусики так, щоб не пошкодити руку. Бо було таке...

А це тумблер запалення. Наразі безпроблемний. Але випадково в роботі можна заглушити.

А це вид на щеплення. Туге, але з коректною роботою. Ергономіка з руків'ям та важелем щеплення дуже зручна (по крайній мірі під мою руку). Тросик зчеплення регулюється, але потреби після регулювання з коробки в цьому наразі немає.

Загальний вид зліва. Тут нічого особливого, хіба що горловика заливки оливи двигуна (0.5 л, використовую те що й для автівки, 10W-40, з решток заміни якраз хватає для мотоблоку, а це треба не часто).

Вид коробки зліва. Важіль щеплення. Трохи "сопливить" сальник, але це не критично.

Вид двигуна та крупніше оливної горловинки.

Ще крупніше...

Крупний план горловинки зливу відпрацьованої оливи.

Не полінувався зняти повітряний фільтр. Мастило у вані вже бруднувате. Треба буде після роботи замінити. За фільтром доглядайте, - це запорука:
- економної витрати палива та ваших нервів (й таке було... глох...);
- довгої служби поршньової групи (ну-ну, критикуйте);
- легкої "заводки" й коректної роботи.

Ось повітряний фільтр демонтований. Заодно пішов, промив "мочалу" бензином. Ну й, звісно, просушив.

Свічка (ще заводська!!!) з надсвічником. Знімається туго. Й припадає пилюкою. Але "на швидкість" наразі це не впливає.

Горловина баку з корком. Червона поділка на фільтрувальній сіточці в горловині - максимальний рівень пального.
Про пальне: як зазначав, використовую бензин 95 євро (білоруський, якщо не брешуть на заправці).

Бирка мотоблока з даними та серійним номером на опорі руків'я оператора. На коробці зверху заправочна горловина трансмісійною оливою (наразі бовтається 2 літри ТАД-17). Злив (десь був на фото) під гвинтом на трансмісії біля осі коліс. Коробка та трансмісія змащується одночасно цією оливою.

Що на бірці.

Важлива й корисна інструкція на наклейці щодо роботи: коротко й зрозуміло.
Зверніть на мовну якість наклейок: цікаво, де їх виготовляли та клеїли?

На жаль, наклейка-інструкція на "задній" не така інформативна.

Зняв заправочний корок з оливної горловини. Якраз рівень.

Бачте, по різьбу. Саме так має бути. Міняю оливу орієнтовно через годин 30-40 роботи (не мотогодин). Загалом десь раз в сезон. Все одно мотоблок дорожчий, ніж олива.

Трохи халепа, - мотоблок був дещо нахилений в сторону заправочної горловини, тож мастило пролив. Старайтеся для перевірки рівня та заливки ставити мотоблок рівно.

Попереджувальні наклейки на баку, пов'язані з безпекою. Не полінуйтесь ознайомитися. Та й беруші чи захисні навушники не завадять (от вам раджу, а сам... хоча ні, до мотокоси беру).

Прокладка двигуна, коробки трошечки "сопливлять". Але це робочий момент. Не лінуйтеся періодично перевіряти затяжку різьбових з'єднань.

Регулювання зчеплення.

Ось так можна транспортувати фрези. А вони не легкі.

Так закріплені робочі органи. Чесно, спочатку перевіряв затяжку, але потім зрозумів безглуздя цього. Візуально все гаразд - ну й гаразд.

А ножі потроху зношуються. І так, як і якор, їх точити не треба.

Превзуваємося... Спавляюся сам. Перше колесо замінти легко, друге вже важче, - важіль фрези більший. Наступні розмістив спеціально, щоб показати, як це зробити найлегше самостійно. Бо це лише візуально мотоблок невеликий, а після роботи він важчає втричі...

Колесо зняте.

А от фрезу поклав далеко...

Обов'язково суміщаємо отвори шплінта.

Шплінтуємо...

Готово!

Аналогічно другу сторону.

Шплінт. Тримайте під рукою в процесі заміни, щоб довго не шукати.

Клеймо про тиск та максимальне навантаження на гумі.

Все, готові до роботи.

Орієнтовно 15 хв роботи. Не поспішав, за 1 прохід, земля як камінь й суха.

Рівень заглиблення.

Недолік фрезування - слід оператора, але його можна заволочити.

Заправляємося. Взагалі така каністра (5 л) гарна штука.

Повний бак!

Навісне. Оце було придбане з мотоблоком зразу.

Плуг-копач картоплі "дельфін". Гарна й дешева штука. Варто копати через рядок, а потім ті, що залишилися. Якщо не поспішаєте, то по одному.

Ці вуса на важкому чи твердому грунті пригинаються. Але їх легко, навіть рукою, можна підняти.

Плуг з універсальною зчепкою. Дістав спеціально для фотосесії.

Зчепкою регулюється нахил та кут атаки.

Сам плуг. Ох і дістав він мене свого часу. Саме якістю. Як і зчепка (між іншим - це вітчизняне!). Дзюбку плуга мусив калити зваркою та наварювати ребра жорсткості, бо гнулася в різні сторони! Й це ніж плуга!

Дисковий огортач (окучник). Жодного разу не був у роботі. По-перше, для нормальної роботи, як зясувалося треба 2 й відповідна зчепка. А ще ширина міжрядь. А ще кукурудза в кінці рядочків, яку не дай Бог зачепиш! Ну, ви мене розумієте. Коротше, огортач просто є.

Ось такий він невибагливий ззаду. Взагалі, дискові огортачі/окучники/розпашники вважаються кращі класичних, полицевих.

Для розуміння його захвату...

А це "дельфін". При вірному регулюванні глибше не полізе із-за опорної лапи внизу. Але обов'язково спробуйте на поганенькому рядку глибину регулювання.

Ґрунтозачепи. Є й таке. Але просто наразі є. Корисна штука при оранці, але треба довантажувати мотоблок обтяжувачами. Побували копати картоплю з ними, - наш ґрунт вони продавлюють й псують бульби.

Й ще грунтозачепи йдуть без напіввісей. Їх треба купувати окремо, як й метизи кріплення.

Ну ось весь мій "джентельменський" набір до мотоблока. А ще полінувався діставати поворотний плуг. Взагалі гроші в нікуди... Конструктив, якість... Хай руки не болять, тому хто його робив! При нагоді, зроблю огляд, що не треба купувати.