Малина розолистна, Тернополь

Мяо Мяо (Rubus rosaefolius)

Малина розолистна – вид малини, який відноситься до роду Rubus rosaefolius. А ще її називають Тибетською малиною за її походження, так як батьківщиною її є Гімалаї. Також малину розолистну в природі можна зустріти в Південній Америці і на Мадагаскарі. У Китаї, місцеві жителі називають її ласкаво Мяо Мяо. Садівники Прибалтики давно розводять малину розолистну у своїх садах, а от у садах України вона з’явилася зовсім недавно і сприймається як якась диво-рослина. Дехто називає її гібридом суниці з малиною, тому, що її ягоди за формою та розміром схожі на суницю (клубнику), зриваються як малина, залишаючи плодоложе на кущеві. Малина представлена у вигляді невисокого (до одного метра) напівчагарника, що має округлу крону з красивими зеленими гофрованими, зубчастими листками. Колючий кущ всипаний яскравими, великими, червоно-кораловими ягодами, що стирчать вгору. Смак ягід незвичний, цікавий, приємний. (//apkua.com)
Агротехніка малини розолистної: Для того щоб екзотичні кущі малини розолистної приносили бажаний врожай і радували око своїм цвітінням, вживають точно такі ж заходи, як і при посадці звичайних, знайомих всім садівникам, сортів малини: під садіння малини вибирають добре освітлене сонячне місце, при цьому враховують той факт, що дана малина любить розростатися. Для того щоб малина надалі росла тільки на відведеному для неї місці, по периметру ділянки вкопують вглиб землі шматки шиферу або жерсті; кращі ґрунти під малину розолистну – це легкі, багаті поживними речовинами суглинки і супіщані землі із слабо кислою реакцією; оскільки у цієї малини коренева система поверхнева, при посадці викопують невеликі ями з таким розрахунком, щоб хорошого, поживного ґрунту було не менше 30 см; висаджують саджанці в основному восени, а з настанням морозів їх злегка прикопують землею. Якщо саджанці малини розолистної придбані навесні, то після посадки в суху погоду їх слід регулярно поливати; розмножується кореневими порослю. Догляд за цією малиною нескладний, він полягає в наступних діях: – Формування крони. Надземна частина малини за зиму відмирає, тому немає потреби її зберігати. Гілки зрізують майже врівень із землею і присипають. За весну – літо малина швидко розростається, і щоб уникнути загущення колючими гілочками, переплетені гілки з сусідніх кущів обрізають; – Оскільки коріння у малини поверхневі, вона потребує регулярного зволоження: у суху сонячну погоду малину поливають регулярно, а в літню спеку вона потребує вологи щовечора; – Ґрунт навколо куща мульчують, для цього використовують торф, торф’яний компост або перепрілий гній. Рихлити ґрунт навколо малини слід обережно, щоб не пошкодити її поверхневі корені; – З такою ж обережністю видаляють бур’яни, що виросли на мульчі. При механічній обробці часто пошкоджуються коріння, що призводить до загибелі рослини. Тому бур’яни навколо прибирають руками; – Як і будь яка садова культура, ця малина вимагає підживлення. Її підживлюють двічі, навесні та восени. Навесні вносять сульфат амонію з розрахунком 15-20 грамів на один квадратний метр, а восени – сірчистий калій з розрахунком 20-30 грамів на кожен квадратний метр. Мінеральні добрива розсипають рівномірно по землі, після чого приступають до мульчування; – Вкривають малину не тільки після осінньої посадки, а перед кожною зимівлею в місцях з суворими і мало сніжними зимами і різкими перепадами температур.

Ягоди малини розолистної добре втамовують спрагу. Варення та джеми з цих ягід відрізняються неповторним приємним смаком і тонким суничним ароматом.